МАВПЕНЯ ТА КРОКОДИЛ
APEN OG KROKODILLEN
Десь далеко, у густих джунглях на острові Шрі-Ланка, жило собі маленьке мавпеня разом зі своєю матусею. У тих джунглях росло багато високих дерев, а між ними текла широка річка.
Det var en gang en liten apeunge som bodde sammen med mammaen sin i en jungel på Sri Lanka. I jungelen var det mange høye trær, og mellom trærne rant det en bred elv.
Щодня, перестрибуючи із дерева на дерево, маленьке мавпеня добиралося аж до річки. Там воно спускалося вниз і сідало край берега. Мавпеня не мало з ким гратися. Інші звірята в джунглях були більші й спритніші, тож воно ніяк не могло за ними встигати. І тому воно часто проводило цілі дні на самоті, сидячи біля річки.
Hver dag slengte apeungen seg fra tre til tre helt til han kom til elven. Han klatret ned og satte seg ved elvekanten. Apeungen hadde ingen å leke med. De andre dyrene i jungelen var større og raskere enn ham, så han klarte ikke å holde følge med dem. Han pleide derfor å tilbringe dagene alene nede ved elven.
Щовечора воно поверталося додому до своєї матусі й вкладалося спати в неї на колінах. «Мені нема з ким гратися», — сказало воно одного вечора. «Потерпи, синочку», — усміхнулася матуся. — «Невдовзі ти обов’язково знайдеш собі когось, з ким можна буде гратися». «Але я хочу мати когось, з ким можна гратися, вже зараз…» — прошепотіло мавпеня перш ніж заснути.
Om kveldene dro han hjem til mammaen sin og la seg i fanget hennes. «Jeg har ingen å leke med», sa han en kveld. «Vent og se, gutten min, du finner nok noen å leke med snart», svarte mammaen. «Men jeg vil ha noen å leke med nå…» sa apeungen før han sovnet.
Одного дня, коли мавпеня сиділо біля річки, воно раптом побачило двоє очей, що виглядали з води.
Очі наближалися все ближче й ближче, а мавпеня дивилося на них із цікавістю.
En dag da apeungen var ved elven, så han plutselig to øyne som stakk opp fra vannet. Øynene kom nærmere og nærmere, og apeungen fulgte nysgjerrig med.
Раптом на мавпеня хлюпнуло стільки води, що воно вмить змокріло з голови до п’ят. З води виринуло велике створіння з довгою зеленою мордою, гострими зубами та могутнім хвостом, яким воно й бризкало навсібіч.
Plutselig sprutet det masse vann på apeungen, slik at han ble klissvåt. Det var et svært dyr med lang, grønn snute, skarpe tenner og en kraftig hale som sprutet vannet på ham.
«Хто ти?» — запитало мавпеня, сміючись і струшуючи з себе воду. «Я — крокодил», — усміхнулося створіння. «А я — мавпеня. Хочеш бути моїм другом?» — запитало воно. «Друг? А що це таке?» — здивувався крокодил. «Друзі піклуються одне про одного і граються разом», — пояснило мавпеня. «Звучить чудово, давай будемо друзями», — відповів крокодил.
«Hvem er du?» spurte apeungen mens han lo og ristet av seg vannet. «Jeg er en krokodille», smilte dyret. «Og jeg er en ape. Vil du være vennen min?» spurte apeungen. «Venn? Hva er det?» spurte krokodillen. «Venner tar vare på hverandre og leker sammen», forklarte apen. «Det høres fint ut, vi kan godt være venner», svarte krokodillen.
Мавпеня з крокодилом гралися цілісінький день і співали:
Тра-ля-ля, мій друг прийшов!
Тра-ля-ля, звідкіль прийшов?
Тра-ля-ля, прийшов з води!
Тра-ля-ля, це хоч куди!
Apeungen og krokodillen lekte sammen hele dagen og sang:
Virre-virre-vapp, min venn har kommet!
Virre-virre-vapp, hvor kom han fra?
Virre-virre-vapp, han kom fra vannet!
Virre-virre-vapp, det var da bra!
Увечері вони попрощалися й домовилися зустрітися знову наступного дня.
Om kvelden tok de farvel og avtalte at de skulle møtes igjen dagen etter.
Коли того вечора мавпеня повернулося додому,
воно розповіло своїй матусі, що знайшло собі друга.
Матуся дуже зраділа й запитала з цікавістю, хто ж цей новий друг її синочка.
Мавпеня сказало:
«Це був… це був…» — але ніяк не могло згадати.
Матуся почала завзято вгадувати:
«Може, це хтось із маленьких черепашок?
Або, може, слоненятко?
Чи, може, один із маленьких павичів?»
Мавпеня нарешті згадало:
«Ні, тепер пам’ятаю! Це був крокодил!»
«КРОКОДИЛ?» — вигукнула матуся перелякано. —
«Крокодили ж небезпечні! Вони їдять інших тварин.
Вони їдять мавп!
Тобі не можна гратися з крокодилом!»
Da apeungen kom hjem den kvelden, fortalte han mammaen sin at han hadde funnet seg en venn. Mammaen ble veldig glad, og lurte på hvem den nye vennen hans var.
Apeungen sa: «Det var… Det var…» men han kom ikke på det. Mammaen gjettet ivrig: «Var det en av skilpaddeungene? Eller elefantungene? Eller kanskje en av påfuglungene?»
Apeungen tenkte seg om: «Nei, nå husker jeg det. Det var krokodillen!»
«KROKODILLEN?» sa mammaen forskrekket. «Krokodiller er jo farlige! De spiser andre dyr. De spiser aper! Du får ikke lov til å leke med krokodillen.»
Мавпеня дуже засмутилося. Нарешті воно знайшло собі друга, а мама каже, що він небезпечний? Їм же з крокодилом було так весело разом!
Увечері, вже в ліжку, малюк лежав і міркував. І тут йому спало на думку дещо, що, можливо, змусить маму змінити свою думку.
Apeungen ble veldig lei seg. Endelig hadde han funnet noen å leke med, og så mente mammaen at han var farlig? Apeungen og krokodillen hadde jo hatt det så gøy sammen. Om kvelden, da han hadde lagt seg, lå han og tenkte. Han kom på noe som kanskje kunne få mammaen til å ombestemme seg.
Наступного дня мавпеня назбирало бананів, щоб віднести їх крокодилові.
«Якщо крокодил наїсться фруктів, то йому ж не треба буде їсти мавпенят», — задоволено подумало мавпеня.
Dagen etter plukket apeungen med seg bananer som han ville ta med seg til krokodillen. «Hvis krokodillen er god og mett på frukt, trenger han jo ikke å spise apeunger», tenkte apeungen fornøyd.
Коли мавпеня знову зустріло крокодила, воно простягнуло йому велике гроно бананів.
«Що це?» — запитав крокодил.
«Це банани. Скуштуй, це дуже смачно!»
Крокодил проковтнув банан просто зі шкіркою і вигукнув: «Це найсмачніше, що я коли-небудь куштував!»
Мавпеня усміхнулося і сказало: «От бачиш! Я можу приносити тобі фрукти щодня, але ти мусиш пообіцяти, що більше ніколи не їстимеш інших звірів!»
«Жодних проблем», — відповів крокодил із набитим бананами ротом.
Da apeungen møtte krokodillen igjen, ga han ham en stor bananklase. «Hva er dette?» spurte krokodillen. «Det er bananer. Smak, det er kjempegodt!» Krokodillen slukte en banan med skallet på og utbrøt: «Dette er det beste jeg har smakt!» Apeungen smilte og sa: «Der ser du! Jeg kan hente frukt til deg hver dag, jeg, men da må du love at du aldri spiser andre dyr!» «Ikke noe problem», svarte krokodillen med munnen full av banan.
Мавпеня з крокодилом і надалі зустрічалися, щоб гратися разом. Мавпеня щодня приносило крокодилові великий кошик фруктів, а крокодил дотримувався обіцянки і наїдався ними.
Щовечора мавпеня поверталося до своєї мами, а крокодил клав кошик із фруктами собі на спину і плив до своєї дружини, щоб поділитися з нею цими ласощами.
Apeungen og krokodillen fortsatte å møtes for å leke sammen. Apeungen tok med seg en stor kurv med frukt til krokodillen hver dag, og krokodillen holdt det han lovte og spiste seg mett på frukt.
Om kveldene dro apeungen hjem til mammaen sin, og krokodillen satte fruktkurven på ryggen og svømte hjem til kona si og delte frukten med henne.
Одного дня дружина крокодила сказала: «Фрукти смачні, але я не наїдаюся як слід. Не завадило б і мавпяче серце до фруктів! Приведи мавпеня додому, і ми його також з’їмо!»
«Але ж мавпеня — мій друг», — сказав крокодил.
«Друг? А що це таке? Я про таке ніколи не чула. Ти забув, що ми, крокодили, їмо тварин? Поспішай, бо я страшенно голодна!» — сказала дружина крокодила.
En dag sa krokodillekona: «Frukten smaker godt, men jeg blir ikke ordentlig mett. Det hadde vært godt med et apehjerte til frukten. Ta med deg apeungen hjem, så spiser vi ham også», sa krokodillekona. «Men apeungen er vennen min», sa krokodillen. «Venner, hva er det? Det har jeg aldri hørt om. Har du glemt at vi krokodiller spiser dyr?Skynd deg, da, jeg er kjempesulten!» sa krokodillekona.
Коли крокодил зустрів мавпеня біля берега річки, він запросив його до себе додому на обід. Мавпеня дуже зраділо і сказало: «Дякую, я з радістю піду, але я не вмію плавати».
Da krokodillen møtte apeungen ved elvebredden, inviterte han ham med seg hjem på middag. Apen ble kjempeglad og sa: «Takk, det vil jeg veldig gjerne, men jeg kan ikke svømme».
«Не біда, просто сідай мені на спину, я тебе відвезу», — сказав крокодил.
Мавпеня швидко вискочило на спину крокодила, і разом вони попливли додому до крокодилової пари.
«Det gjør ikke noe, bare sett deg på ryggen min, du, så tar jeg deg med», sa krokodillen. Apeungen hoppet opp på ryggen til krokodillen, og sammen dro de hjem til krokodilleparet.
Коли вони наблизилися до оселі крокодила, дружина крокодила стояла і чекала на них. Вона була одягнена у кухонний фартух і тримала у руці велику виделку, готуючись з’їсти мавпеня.
«Ой, яка велика виделка, — сказало мавпеня, коли вони її побачили. — Що у нас на обід?» — запитало воно.
«Е-е-е… Розумієш, моя дружина дуже захотіла мавпяче серце, то я привів тебе сюди, щоб вона могла тебе з’їсти», — сказав крокодил.
Da de nærmet seg huset til krokodillen, stod krokodillekona og ventet på dem. Hun hadde på seg et kjøkkenforkle og holdt en stor gaffel i hånda, klar for å spise opp apeungen. «Oi, det var en stor gaffel», sa apeungen da de så henne, «hva er det til middag?» spurte han. «Eh … Du skjønner, kona mi hadde så lyst på et apehjerte, så jeg tok deg med hit slik at hun kunne spise deg opp», sa krokodillen.
Мавпеня страшенно злякалося. «Мавпяче серце?» — вигукнуло воно. Воно швидко зметикувало і відповіло: «Оце так біда, я ж, виявляється, не взяв із собою своє серце!» «Е-е-е… Що ти маєш на увазі?» — запитав крокодил. «Бачиш, яка річ…» — почало мавпеня. «Моє серце намокло, коли ми вчора гралися біля річки, тож я його вийняв і повісив сушитися».
Apeungen ble helt forskrekket. «Et apehjerte?» utbrøt han. Han tenkte seg raskt om, før han sa: “Det var dumt, jeg har faktisk ikke hjertet mitt med meg.» «Eh … Hva mener du?» spurte krokodillen. «Du skjønner …» begynte apen. «Hjertet mitt ble vått da vi lekte ved elven i går, så jeg tok det ut og hengte det til tørk.»
Крокодил трохи замислився. «О, справді? Хіба так можна?» — запитав він. «Так, я повісив його на дерево, саме там, де ми зазвичай граємося разом», — сказало мавпеня. Крокодил уявив собі серце, що сушиться на гілці. «Нам треба плисти назад і забрати серце, щоб твоя дружина була задоволена», — сказало мавпеня.
Крокодил негайно розвернувся і поплив назад із мавпеням на спині.
Krokodillen tenkte seg litt om. «Å, ja, går det an?» spurte han. «Ja, jeg hengte det i treet like ved der vi pleier å leke sammen», sa apeungen. Krokodillen så for seg et hjerte henge til tørk i en gren. «Vi må svømme tilbake og hente hjertet, så kona di blir fornøyd», sa apeungen. Krokodillen snudde umiddelbart og svømte tilbake med apeungen på ryggen.
На зворотному шляху мавпеня було і налякане, і засмучене: «Подумати тільки, що крокодил хотів подати мене як страву! Я ж думав, що він мій друг», —розмірковувало мавпеня.
«На якому дереві висить серце?» — запитав крокодил, коли вони наблизилися до берега річки.
«Серце висить на дереві прямо тут, неподалік. Просто підпливи до берега, і я його заберу», — сказало мавпеня.
På vei tilbake var apeungen både redd og lei seg: «Tenk at krokodillen ville servere meg som mat! Jeg trodde han var vennen min», tenkte apen. «Hvilket tre henger hjertet i?» spurte krokodillen da de nærmet seg elvebredden. «Hjertet henger i et tre rett her borte. Bare svøm inn til kanten, så skal jeg hente det», sa apeungen.
Щойно вони прибули, мавпеня зіскочило зі спини крокодила і швидко вилізло на дерево.
Високо на дереві крокодил не міг дістатися до мавпеняти. «Ти мені більше не друг!» — гукнуло мавпеня до крокодила і, перестрибуючи з дерева на дерево, швидко попрямувало додому.
Da de kom fram, hoppet apeungen ned fra krokodillens rygg og klatret raskt opp i et tre. Høyt oppe i treet kunne ikke krokodillen få tak i apeungen.
«Du er ikke min venn lenger!» ropte apeungen ned til krokodillen, før han svingte seg fra tre til tre hjemover.
Коли воно прибігло додому, тo стрибнуло прямо в обійми до своєї мами і пообіцяло їй, що більше ніколи не дружитиме з крокодилом.
Ось і казочці кінець, а хто слухав — молодець!
Da han kom hjem, hoppet han rett i armene til mammaen sin og lovte at han aldri skulle være venner med en krokodille igjen.
Snipp, snapp, snute, så er eventyret ute.
Apen og krokodillen//МАВПЕНЯ ТА КРОКОДИЛ
Illustrasjoner: Svetlana Voronkova
Revidert i 2025 av Nasjonalt senter for flerkulturell opplæring
Forsidedesign: Mari Helén Holum
Revisjon og lyd på ukrainsk og norsk bokmål: Irina Reitan
ISBN:
Copyright © 2025 · NAFO
Lisensieret under en Creative Commons Navngivelse-
IkkeKommersiell-DelPåSammeVilkår 4.0 Internasjonal lisens.
Du finner flere flerspråklige fortellinger gratis på morsmål.no/fortellinger
Der finner du også tilleggsressurser og lydstøtte til fortellingene.
Copyright © 2025 · NAFO
Lisensieret under en Creative Commons Navngivelse-
IkkeKommersiell-DelPåSammeVilkår 4.0 Internasjonal lisens.