БАГАЧ І СЕЛЯНИН
Den rike mannen og bonden
Давним-давно, далеко звідси, посеред великої пустелі, було маленьке арабське містечко. У ньому було тисячі вузеньких вуличок і провулків, а в самому центрі містечка був розташований великий базар, де вирувало життя. На базарі було багато різнобарвних крамниць, де можна було знайти все на світі.
For lenge siden, langt borte, midt i en stor ørken, lå det en liten arabisk by. I byen var det tusenvis av trange gater og smug, og midt i byen lå det en stor basar som var full av liv. På basaren var det mange fargerike butikker der man kunne finne alt mellom himmel og jord.
Серед натовпу йшов багатий чоловік у вишуканому вбранні та прикрасах. На ньому був довгий шовковий плащ із Китаю, золоте намисто з Ірану та діамантовий перстень з Індії.
Раптом чоловік помітив бідного селянина. Селянин був одягнений у брудний, зношений одяг, а на спині ніс велику в’язку важких колод. Він ішов, згорбившись, і не бачив дороги перед собою, тож, щоб нікого не зачепити, вигукував: «Обережно! Обережно!» Люди розступалися, даючи йому дорогу, але багач не зрушив з місця. «Чому я маю поступатися бідному селянинові?» — подумав він.
Inne i folkemengden gikk det en rik mann med fine klær og smykker. Han hadde på seg en lang silkekåpe fra Kina, et gullkjede fra Iran og en diamantring fra India.
Plutselig fikk mannen øye på en fattig bonde. Bonden hadde på seg møkkete, slitte klær, og på ryggen bar han en stor bunt med tunge stokker. Bonden gikk med bøyd rygg og kunne ikke se veien foran seg, så for å ikke komme borti noen ropte han: «Pass deg! Pass deg!» Folk flyttet seg slik at bonden fikk gå forbi, men det gjorde ikke den rike mannen. «Hvorfor skal jeg måtte flytte meg for en fattig bonde?» tenkte han.
Багач не поступився селянинові, і враз вони зіткнулися. Селянин спіткнувся і впав на багача, а колоди розлетілися в усі сторони.
Den rike mannen flyttet seg ikke for bonden, og rett som det var, krasjet de. Bonden snublet og falt over den rike mannen, og stokkene føyk til alle kanter.
Коли багач підвівся, тo помітив, що його одяг і прикраси порвалися. Він розлютився і закричав: «За це тобі буде невпереливки!» Він схопив селянина за комір сорочки і потягнув його до міського судді.
Da den rike mannen reiste seg, oppdaget han at klærne og smykkene hans hadde blitt ødelagt. Han ble rasende og skrek: «Dette skal du få svi for!» Han tok tak i bondens skjortekrage og dro ham med seg til byens dommer.
Багач гучно промовив до судді:
— Я йшов собі базаром, гадки не маючи, як раптом селянин на повній швидкості налетів і навмисно зіткнувся зі мною! Якби він мене попередив, я б поступився! Гляньте тепер на мене — він порвав мій одяг і прикраси! Він має бути покараний!
Суддя подивився на селянина і спитав:
— Чи правда це?
Селянин стояв, не рухаючись, і мовчав.
— Повторюю, — сказав суддя, — чи правда те, що він каже? Селянин знову нічого не відповів.
— Ти не почув мого запитання? — спитав суддя. Та селянин і далі не промовив ані слова.
Den rike mannen ropte til dommeren: «Jeg gikk på basaren og ante fred og ingen fare, da bonden kom mot meg i en voldsom fart og krasjet inn i meg med vilje. Hvis han hadde varslet meg, hadde jeg jo flyttet meg! Se på meg nå, han har ødelagt klærne og smykkene mine! Han må straffes!»
Dommeren så på bonden og spurte: «Stemmer dette?» Bonden sto urørlig uten å svare. «Jeg gjentar,» sa dommeren, «stemmer det han sier?» Bonden sa ingenting. «Hørte du ikke spørsmålet mitt?», spurte dommeren. Bonden sa fortsatt ikke et ord.
Суддя обернувся до багача й каже:
— Та цей нещасний селянин — німий. То як він тебе міг попередити, якщо не може говорити?
Не замислюючись, багач вигукнув:
— Ні, я знаю, що він може говорити, бо я чув його на базарі! Він голосно й виразно кричав: «Обережно, обережно!» — багато разів!
Селянин хитро всміхнувся. І в ту ж мить багач збагнув, що сам себе видав.
Dommeren snudde seg til den rike mannen og sa: «Den stakkars bonden er jo stum, han kunne jo ikke ha varslet deg når han ikke kan snakke?»
Uten å tenke seg om utbrøt den rike mannen: «Jo, jeg vet at han kan snakke, for jeg hørte ham på basaren! Han ropte “pass deg, pass deg!” høyt og tydelig, mange ganger!»
Bonden gliste. Med ett forsto den rike mannen at han hadde avslørt seg.
Суддя зрозумів, що багач брехав. Селянин таки попереджав, гукаючи, коли проходив базаром, але це багач не захотів поступитися. На знак покарання суддя наказав, щоб багач віддав усе своє майно селянинові, а сам став посеред базару перед усіма людьми, голосно вигукуючи:
— Я був хитрий і жадібний, а тепер за це страждаю: стою тут і жебраю, але ніхто мені й копійки не дає.
Ось і казочці кінець, а хто слухав — молодець!
Dommeren forsto at den rike mannen hadde løyet. Bonden hadde varslet da han gikk gjennom basaren, men det var den rike mannen som ikke hadde flyttet seg. Som straff måtte den rike mannen gi alt han eide til bonden, og han måtte stå foran alle på basaren og rope:
«Jeg var sleip og grådig, men nå får jeg svi, nå står jeg her og tigger, og ingen vil gi».
Snipp, snapp, snute, så var eventyret ute.
Den rike mannen og bonden//БАГАЧ І СЕЛЯНИН
Illustrasjoner: Svetlana Voronkova
Revidert i 2025 av Nasjonalt senter for flerkulturell opplæring
Forsidedesign: Mari Helén Holum
Oversettelse til ukrainsk og norsk bokmål: Lilia Popil Grube
Korrektur og lyd på ukrainsk og norsk bokmål: Irina Reitan
ISBN:
Copyright © 2025 · NAFO
Lisensieret under en Creative Commons Navngivelse-
IkkeKommersiell-DelPåSammeVilkår 4.0 Internasjonal lisens.
Du finner flere flerspråklige fortellinger gratis på morsmål.no/fortellinger
Der finner du også tilleggsressurser og lydstøtte til fortellingene.
Copyright © 2025 · NAFO
Lisensieret under en Creative Commons Navngivelse-
IkkeKommersiell-DelPåSammeVilkår 4.0 Internasjonal lisens.