ГАРБУЗ-КОТУН
Det rullende gresskaret
Давним-давно жила собі бабуся в невеличкому селі в Ірані. Поряд із селом був великий, дрімучий ліс. У бабусі була одна донька, яка вийшла заміж і переїхала на інший бік лісу. Вони давно не бачилися, тож напередодні великого свята Ід, бабуся вирішила піти через ліс, щоб провести свято разом із донькою та її сім’єю.
Det var en gang en gammel dame som bodde i en liten landsby i Iran. Ved siden av landsbyen var det en stor, skummel skog. Den gamle damen hadde en datter som hadde giftet seg og flyttet til den andre siden av skogen. De hadde ikke sett hverandre på lenge, så da det nærmet seg Eid, bestemte hun seg for å gå gjennom skogen for å feire sammen med datteren og familien hennes.
Бабуся зібрала торбинку з їжею, накинула довгу чорну квітчасту чадру і вирушила в дорогу. Йдучи все далі й далі вглиб дрімучого лісу, вона співала перською мовою:
— Ала дохтар, бала, горбунадам ман, Бе гурбат рафті о хейрунадам ман. («Моя люба доню, я люблю тебе, ти поїхала в чужі краї, а я за тобою сумую».)
Den gamle damen pakket en sekk med mat og tok på seg en lang, svart, blomstrete chador, og så begynte hun å gå. Mens hun gikk lenger og lenger inn i skogen, sang hun på persisk:
Alå doxtar balå qorbunatam man, be ghorbat rafti o heirunatam man. («Min kjære datter, jeg elsker deg, du har dratt til et fremmed sted, og jeg lengter etter deg»).
Аж зненацька посеред дороги вискочив вовк! Старенька злякалася і застигла на місці.
— Ням, ням! Ти схожа на смачненьку страву! – промовив вовк. Бабуся зібралася з духом і відповіла:
— Я зовсім не смачна, а худа й костлява. У животі пусто, не буде з мене страви!
— Але ж я голодний, що мені робити? – спитав вовк.
А бабуся й каже:
— Дозволь мені піти до доньки на свято. Я наїмся рису й шашлику з ягнятини і повернуся ситою, тоді й з’їси мене!
Хоча вовк і був страшенно голодний, йому ця ідея здалася непоганою, тож він погодився. І поспішила бабуся далі лісом.
Plutselig stod en ulv midt i veien! Den gamle damen ble redd og stivnet til. Ulven siklet og sa: «Nam, du ser ut som et deilig måltid!».
Den gamle damen tok mot til seg og sa: «Jeg er da ikke deilig mat, jeg er tynn med mage flat. Kroppen min har lite fett, spiser du meg, blir du ikke mett!»
Ulven sa: «Men jeg er jo så sulten, hva skal jeg gjøre, da?»
Den gamle damen svarte: «La meg dra til datteren min for å feire Eid og spise ris med lammespyd. Når jeg har blitt stor og mett, kommer jeg tilbake som en deilig rett som kan spises på et brett!»
Selv om ulven var skrubbsulten, syntes han det var en god idé. Den gamle damen skyndte seg videre gjennom skogen.
Йде вона, йде, аж зненацька з дерева стрибнув тигр! Старенька злякалася. Тигр оскалився й сказав:
— Ням, ням, ти виглядаєш як смачненька страва!
Та бабуся не розгубилася, набралася відваги й каже:
— Я страва несмачна, я худа й костлява. У животі пусто, не буде з мене страви!
— Але я такий голодний, що ж мені робити? – спитав тигр.
А бабуся й каже:
— Дозволь мені піти до доньки на свято. Я наїмся рису й шашлику з ягнятини, повернуся ситою, тоді й з’їси мене!
Хоч у тигра в животі було зовсім порожньо, йому ця ідея здалася непоганою, тож він погодився. I поспішила бабуся далі лісом.
Plutselig hoppet en tiger ned fra et tre! Den gamle damen skvatt til. Tigeren gliste og sa: «Nam, du ser ut som et deilig måltid!»
Den gamle damen tok mot til seg og sa: «Jeg er da ikke deilig mat, jeg er tynn med mage flat. Kroppen min har lite fett, spiser du meg, blir du ikke mett!»
Tigeren sa: «Men jeg er jo så sulten, hva skal jeg gjøre, da?»
Den gamle damen svarte: «La meg dra til datteren min for å feire Eid og spise ris med lammespyd. Når jeg har blitt stor og mett, kommer jeg tilbake som en deilig rett som kan spises på et brett!»
Selv om tigeren var helt tom i magen, syntes han det var en god idé. Den gamle damen skyndte seg videre gjennom skogen.
Йде вона, йде, аж бачить – величезний лев стоїть посеред дороги! Бабуся зупинилася та позіхнула.
Лев заричав:
— Ням-ням-ням! Tи виглядаєш, як смачненька страва!
Та бабуся не розгубилася, набралася відваги й каже: — Я страва несмачна, я худа й костлява. У животі пусто, не буде з мене страви!
— Але ж я голодний, що мені робити? – запитав лев.
А бабуся й каже:
— Дозволь мені прийти до доньки на свято. Я наїмся рису й шашлику з ягнятини, повернуся ситою, тоді й з’їси мене!
Хоча лев був такий голодний, що в нього аж бурчало в животі, йому ця ідея здалася непоганою, тож він погодився. I поспішила бабуся далі лісом.
Plutselig stod en diger løve midt i veien! Den gamle damen stanset og gispet. Løven brølte og sa: «Nam, du ser ut som et deilig måltid!»
Den gamle damen tok mot til seg og sa: «Jeg er da ikke deilig mat, jeg er tynn med mage flat. Kroppen min har lite fett, spiser du meg, blir du ikke mett!»
Løven sa: «Men jeg er jo så sulten, hva skal jeg gjøre, da?»
Den gamle damen svarte: «La meg dra til datteren min for å feire Eid og spise ris med lammespyd. Når jeg har blitt stor og mett, kommer jeg tilbake som en deilig rett som kan spises på et brett!»
Selv om løven var så sulten at det rumlet i magen, syntes han det var en god idé. Den gamle damen skyndte seg videre gjennom skogen.
Коли сонце зайшло за обрій і надворі почало смеркатися, бабуся нарешті дісталася до домівки своєї доньки. Вона так зраділа, побачивши родичів, що й геть забула все, що трапилося в дорозі. Сім днів вони святкували, їли, пили й веселились.
Da solen gikk ned og det begynte å bli mørkt ute, kom den gamle damen endelig frem til datteren sitt hus. Hun ble så glad for å se familien sin at hun glemte alt som hadde skjedd på veien.
De neste syv dagene koste hun seg med familien sin og spiste masse god mat.
Коли настав час бабусі повертатися додому, вона згадала про вовка, тигра та лева, які чекали на неї в дрімучому лісі. Почувши про лісових звірів, донька дуже схвилювалася і вирішила допомогти своїй матері.
Разом вони задумали одну хитрість. Спершу пішли на базар і купили величезниий гарбуз. Повернувшись додому, вони обережно зрізали верхівку гарбуза і вичистили середину аж поки в ньому не залишилася порожнина.
Da den gamle damen skulle gå hjem igjen, kom hun til å tenke på ulven, tigeren og løven som ventet på henne. Da datteren fikk høre om dyrene i skogen, ville hun gjerne hjelpe moren sin. Sammen fikk de en idé. De dro til basaren og kjøpte et stort gresskar som de tok med seg hjem. De skar av toppen på gresskaret og gravde ut fruktkjøttet til det ble et tomt rom inni gresskaret.
Бабуся залізла всередину гарбуза. Донька накрила його кришкою, і разом з іншими селянами вони почали штовхати гарбуз так, аж поки він не покотився. Гарбуз із бабусею всередині покотився вглиб лісу.
Den gamle damen klatret inn i gresskaret. Datteren la på lokket, og sammen med de andre i landsbyen dyttet de gresskaret med den gamle damen inni, så det fikk fart og begynte å rulle. Gresskaret rullet av sted innover i skogen.
Котився вiн, котився, aж раптом, бам! I відчула бабуся, що гарбуз зупинився. Це лев його зупинив. Він глянув на гарбуз і питає:
— Гарбузе-котуне, не бачив ти бабусі ситої?
— Ні, клянуся, що не бачив, коти мене далі звідси! – відповіла бабуся зсередини. Лев штовхнув гарбуза, і той покотився далі вглиб лісу.
OI! Plutselig kjente den gamle damen at gresskaret stanset. Det var løven som hadde stoppet det. Løven så på gresskaret og spurte: «Rullende gresskar, fortell meg: Har du sett en fet dame på din vei?»
«Nei, walla, rull meg, trill meg herifra», svarte den gamle damen inni gresskaret. Løven ga gresskaret fart, og det rullet videre inn i skogen.
Котився вiн, котився, aж раптом, бам! I бабуся відчула, що гарбуз знову зупинився. Цього разу його зупинив тигр. Він глянув на гарбуз і питає:
— Гарбузе-котуне, не бачив ти бабусі ситої?
— Ні, клянуся, що не бачив, коти мене далі звідси! – відповіла бабуся зсередини. Tигр штовхнув гарбуза, і той покотився далі вглиб лісу.
DUNK! Plutselig kjente den gamle damen at gresskaret stanset igjen. Nå var det tigeren som hadde stoppet det. Tigeren så på gresskaret og spurte: «Rullende gresskar, fortell meg: Har du sett en fet dame på din vei?»
«Nei, walla, rull meg, trill meg herifra», svarte den gamle damen inni gresskaret. Tigeren ga gresskaret fart, og det rullet videre gjennom skogen.
Котився вiн, котився, aж раптом, бам! I бабуся відчула, що гарбуз зупинився ще раз. Цього разу його зупинив вовк. Вовк обнюхав гарбуз і питає:
— Гарбузе-котуне, не бачив ти бабусі ситої?
— Ні, клянуся, що не бачив, коти мене далі звідси! – відповіла бабуся зсередини.
Але вовка не вдалося обдурити — він упізнав бабусин голос.
Він зірвав кришку з гарбуза й хижо вигукнув:
— Ага, ось де ти!
Вовк стрибнув усередину, щоб схопити бабусю. Та вона була хитра: зробила ще одну кришку на дні гарбуза. Миттєво відкрила її й вискочила назовні. Поки вовк зрозумів, що сталося, бабуся вже зачинила гарбуз з обох боків.
Тепер вовк опинився всередині, замкнений!
AU! Plutselig kjente den gamle damen at gresskaret stanset enda en gang. Nå var det ulven som hadde stoppet det. Ulven sniffet på gresskaret og spurte: «Rullende gresskar, fortell meg: Har du sett en fet dame på din vei?»
«Nei, walla, rull meg, trill meg herifra», svarte den gamle damen inni gresskaret. Men ulven lot seg ikke lure, han kjente igjen stemmen til den gamle damen.
Han rev av lokket på gresskaret og glefset: «Aha, der er du!» Han stupte inn i gresskaret for å få tak i den gamle damen. Men hun hadde laget et lokk i bunnen av gresskaret også. Lynraskt åpnet hun lokket og kom seg ut av gresskaret. Før ulven skjønte hva som hadde skjedd, hadde den gamle damen lukket gresskaret fra begge sider. Nå var ulven innestengt!
Бабуся, яка була вже ситою, з усієї сили штовхнула гарбуз із вовком усередині. Гарбуз покотився, швидше й швидше зеленим лугом, аж поки не скотився у глибоку, темну долину.
Бабуся стряхнула пил зі своєї квітчастої чадри, усміхнулася і задоволена пішла додому, щоб заварити собі горнятко запашного чаю.
От і казочці кінець, а хто слухав — молодець!
Den gamle damen som hadde spist seg stor og sterk, tok i alt hun kunne og dyttet gresskaret med ulven inni til det begynte å rulle nedover en gresslette. Gresskaret trillet raskere og raskere, og falt til slutt ned i en dyp, mørk dal.
Den gamle damen børstet av den blomstrete chadoren sin og gikk fornøyd og glad hjem og lagde seg en kopp te.
Snipp, snapp, snute, så var eventyret ute.
Det rullende gresskaret // ГАРБУЗ-КОТУН
Illustrasjoner: Svetlana Voronkova
Revidert i 2025 av Nasjonalt senter for flerkulturell opplæring
Forsidedesign: Mari Helén Holum
Oversettelse til ukrainsk og norsk bokmål: Svitlana Mandryka
Korrektur og lyd på ukrainsk og norsk bokmål: Lilia Popil Grube
ISBN:
Copyright © 2025 · NAFO
Lisensieret under en Creative Commons Navngivelse-
IkkeKommersiell-DelPåSammeVilkår 4.0 Internasjonal lisens.
Du finner flere flerspråklige fortellinger gratis på morsmål.no/fortellinger
Der finner du også tilleggsressurser og lydstøtte til fortellingene.
Copyright © 2025 · NAFO
Lisensieret under en Creative Commons Navngivelse-
IkkeKommersiell-DelPåSammeVilkår 4.0 Internasjonal lisens.
