Hva er demokrati // Що таке демократія

Демократія означає народовладдя. Але що означає поняття демократичної країни? Чи достатньо, що всі мають право голосу чи це стосується чогось більшого?

Різні види демократії

Більшість країн у світі називають себе демократичними. Багато з цих країн мають демократію, яка не працює належним чином. У деяких випадках таку демократію називають “псевдодемократією”. Це країни, які намагаються виглядати демократичними, наприклад, проводячи вибори, але їх не можна назвати демократіями через широку фальсифікацію виборів, відсутність політичних прав або тому, що країною фактично керують не обрані представники, а хтось інший.

Існує два основних способи організації демократії: пряма і непряма демократія (яку також називають представницькою демократією).

Пряма демократія

Пряма демократія – це демократія, в якій політичні питання вирішуються безпосередньо народом через референдум. Жодна країна сьогодні не є повністю прямою демократією, але деякі країни проводять референдуми частіше за інших. У Норвегії останній загальнонаціональний референдум відбувся у 1994 році, коли норвезький народ проголосував проти вступу до ЄС.

Непряма демократія

Непряма або представницька демократія – це демократія, в якій народ обирає представників, які керують країною від його імені. Усі сучасні демократії керуються переважно таким чином.

Коли країну вважають демократичною?

Слово “демократія” складається з двох грецьких слів: демос (народ) та кратос (влада), і означає народовладдя. Ідея про те, що всі можуть вплинути на владу в суспільстві будується на думці про те, що всі люди мають рівну цінність, як це описано у статті 1 Декларації ООН про права людини:

“Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного у дусі братерства” (Загальна декларація прав людини, 1948 р., ст. 1).

Розглянемо перш за все демократію як форму правління в країні. Ми також можемо знайти демократію, або щось схоже на неї, у спортивних клубах, на підприємствах, у школі, у родині та в колі друзів.

Більшість, можливо, пов’язують слово “демократія” з країнами, які проводять вибори з правом голосування для усіх дорослих громадян. Але що означає, коли народ управляє країною? Щоб це зрозуміти, розглянемо три важливих принципи, яких потрібно дотримуватися, щоб країна могла називати себе демократичною:

1. рівні демократичні права
2. рівні демократичні можливості
3. захист інтересів окремих осіб та меншин

Рівні демократичні права

Найголовнішою умовою для того, щоб країна могла називати себе демократичною, є те, що всі мають рівні демократичні права. «Всі» зазвичай означає всіх дорослих громадян країни. Рівні демократичні права забезпечуються через право голосу, свободу слова та свободу об’єднань.

Право голосу

Право голосу є, мабуть, найважливішим політичним правом у демократії. У Норвегії, наприклад, усі громадяни країни, яким виповнилося 18 років, мають право голосувати на парламентських виборах. Існує багато прикладів того, коли різні групи в суспільстві не мали виборчого права. Жінки, бідні люди та представники різних етнічних груп, наприклад, були позбавлені можливості брати участь у виборах у більшості країн, у тому числі й у Норвегії. У деяких країнах так триває й досі. Такі обмеження виборчого права роблять країну менш демократичною.

Щоб виборче право мало реальне значення, важливо, щоб вибори були організовані у спосіб, який сприймається як демократичний та справедливий. Окрім того, мають існувати механізми, які запобігають шахрайству та маніпуляціям, тобто фальсифікації виборів. Результати виборів повинні також впливати на політику, яку проводить держава. Це означає, що обрані народом представники мають володіти реальною владою. Немає сенсу проводити вибори, якщо дійсна влада належить не тим, кого обрав народ.

Свобода слова та свобода об’єднань

Політичний вплив — це не лише право голосу. У демократії кожен також має право брати участь у політичному житті. Це стосується всіх, незалежно від віку. Ми можемо писати статті чи листи до редакцій газет, брати участь у демонстраціях, організовувати кампанії зі збору підписів або вступати до профспілок чи політичних партій і навіть балотуватися на виборах як політики. Щоб це було можливим, існують свобода об’єднань і свобода слова. Це права, які має кожен у демократичному суспільстві.

Рівні демократичні можливості

Добре діюча демократія повинна прагнути до того, щоб якомога більше людей брало участь у демократичному процесі. Коли ти голосуєш на виборах, ти, фактично, на певний період передаєш свою владу тим, за кого віддаєш свій голос. У Норвегії цей період становить чотири роки. Це означає, що обрані представники отримують більше влади, ніж інші, але щоб запобігти зловживанню цією владою, її потрібно обмежити.

Щоб забезпечити якомога рівніші демократичні можливості, потрібно, щоб якнайбільше людей брало участь у демократичному процесі, а водночас обмежити владу обраних представників народу. Існує кілька способів зробити це. Ми розглянемо деякі з них.

Збільшення явки на виборах

Хоча всі мають рівні права брати участь у політичному житті та впливати на нього, це не означає, що всі реально це роблять. По-перше, люди можуть утримуватися від голосування на виборах. На виборах до Стортингу у 2021 році понад 20 % виборців не скористалися своїм виборчим правом. На практиці важко змусити всіх голосувати, але мета демократії, як в Норвегії, щоб якомога більше людей брали участь у виборах.

Знання та доступ до інформації

Щоб народ розумів політичну систему та був поінформованим, необхідні знання та доступ до інформації. У деяких країнах важко забезпечити демократію через високий рівень неписьменності, тобто коли багато людей не вміють читати або писати. Тому право на освіту є важливою передумовою для функціонування демократії.

Окрім відвідування школи, люди також повинні стежити за політикою, яку проводить держава. Демократія потребує вільних і незалежних засобів масової інформації, які можуть повідомляти про події, передавати різні думки та викривати проблемні явища в суспільстві без цензури. Коли всі мають доступ до освіти та медіа, кожен також має можливість брати участь у демократії.

Розподіл влади

Представники Стортингу та члени уряду мають більше політичної влади, ніж більшість людей. Саме так і повинно бути в представницькій демократії, де ми обираємо тих, хто керуватиме країною від нашого імені. Проте існує кілька способів обмежити цю владу, щоб уникнути її зловживання. Більшість демократичних країн дотримуються так званого принципу розподілу влади. Це означає, що найважливіші функції держави розподілені між трьома різними інститутами влади.

Розподіл влади між різними особами або інститутами влади часто застосовується не лише в межах цього трьохвладдя у державі. У Норвегії, наприклад, частину місцевих повноважень передано до місцевих рад у комунах і окружних радах. Протилежністю такого розподілу влади є диктатура, коли вся влада зосереджена в руках однієї особи.

Запобігання корупції та конфлікту інтересів

Якщо хтось отримує велику політичну владу через те, що має багато грошей або є близьким другом чи родичем когось із уряду, це може стати проблемою для демократії. Уяви собі, що якийсь багатий бізнесмен дає політикам гроші, щоб вони проголосували за питання, яке принесе прибуток його компанії. Це називається корупцією і є незаконним. Добре діюча демократія характеризується низьким рівнем корупції.

Якщо політик ухвалює рішення так, щоб він сам, його близький друг або член родини отримали з цього вигоду, він порушує правила про конфлікт інтересів. Якщо, наприклад, на стіл міністра торгівлі потрапляє справа, у яку залучені його близькі друзі або родичі, міністр має оголосити себе неуповноваженим розглядати справу. Це означає, що він повідомляє про неможливість розглядати справу через занадто тісні зв’язки з особами, які так чи інакше в ній задіяні. Якщо член уряду не повідомляє про це і таким чином порушує правила щодо конфлікту інтересів, зазвичай це призводить до його відставки. У серйозних випадках це також може каратися законом.

Закони проти корупції та проти порушень правил щодо конфлікту інтересів мають запобігати тому, щоб хтось отримував надмірну владу лише тому, що має багато грошей або знайомий із тими, хто при владі.

Про зміст фільму (представленого нижче)

Представлений нижче короткий фільм порушує питання про неупередженість та довіру до політиків. Фільм норвезькою мовою, нижче наведено пояснення змісту:

Уяви собі, що поблизу твого дому планують побудувати автомагістраль. Ця дорога має пройти прямо через сад брата мера. Раптом мер змінює рішення і каже «ні» будівництву дороги. Він стверджує, що причина в тому, що дорога шкідлива для навколишнього середовища. Важко зрозуміти, чи мер дійсно відмовляється від дороги, щоб захистити довкілля, чи насправді хоче захистити сад брата. Через цю невизначеність мер стає неуповноваженим у цій справі і тому не може її розглядати. Комуні доводиться знайти іншого, хто замінить мера у цій справі. Політики повинні дбати про те, щоб люди могли їм довіряти при ухваленні рішень, тому що це робиться для блага суспільства.

Захист інтересів окремої людини та меншин

У демократії рішення приймає більшість. Але що, коли більшість вирішує переслідувати окремих людей або певні групи в суспільстві? Можливо, що когось позбавлять дому, права голосу, свободи слова або громадянства? Можливо, що когось посадять у в’язницю або стратять без суду? Цілі групи в суспільстві можуть бути позбавлені можливості представляти свою релігію або культуру. Меншини іноді намагаються навіть знищити. Все це у теперішній час відбувається у багатьох країнах, які називають себе демократичними. Тому окремі люди та меншини потребують прав, які мають запобігати утискам та дискримінації.

Правова безпека

Правова безпека – важливий принцип демократії і має захищати окремих людей від необґрунтованих засуджень або протиправних дій. Ось деякі принципи, які повинні бути забезпечені для гарантій правової безпеки:

• Усі рішення, які приймає влада, повинні відповідати законам держави.
• Ніхто не може бути засуджений без судового вироку.
• Кожен має право на розгляд своєї справи в незалежному суді.
• Людина вважається невинною поки її провина не доведена.
• Усі рівні перед законом; не повинно бути несправедливого ставлення.
• Усі сторони в справі повинні мати можливість висловити свою думку.

Права, які захищають меншини

У правах людини ООН захист меншин та вразливих груп є центральним елементом. Корінні народи мають особливий захист. Корінні народи — це групи людей, які відрізняються від більшості населення країни та існували на її території задовго до появи державних кордонів і самої держави. Корінні народи зазвичай зазнавали дискримінації та утисків з боку влади та більшості населення. Права корінних народів мають гарантувати, що така дискримінація та утиски не повторюватимуться, а також допомагати корінним народам зберігати свою культуру та мову.

У Норвегії є один корінний народ — саами. Але також існують п’ять так званих національних меншин: квени/норвезькі фіни, лісові фіни, євреї, роми та романої/татери. Ці етнічні групи мають власну культуру та тривалий історичний зв’язок із країною. Національні меншини мають частину тих самих прав, що й корінні народи, але корінні народи мають сильніший захист у деяких сферах.

У демократії ніхто не повинен зазнавати дискримінації чи переслідування з будь-якої причини. У Норвегії існують окремі закони, які захищають нас від дискримінації, наприклад, за ознакою релігії, етнічного походження, статі, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності або функціонального обмеження.

Права, які захищають меншини, є необхідними, щоб нагадувати нам про саму основу демократії, а саме про те, що всі люди народжуються вільними та рівними у своїй гідності і правах.

• Du vil kanskje også like:
• Samfunnsfag // Суспільствознавство
• Tag: demokrati, diktatur, korrupsjon, maktfordelingsprinsippet, medborgerskap, politikk, rettigheter, valg