Parlamentarisme // Парламентаризм
Будівля Стортингу є головною штаб-квартирою Стортингу, де обрані народом політики збираються, щоб ухвалювати закони та бюджети. Стортинг — це парламент Норвегії. Статуя на передньому плані зображає Йохана Свердрюпа. Він був прем’єр-міністром з 1884 року. Він очолив перший норвезький уряд, який залежав від підтримки більшості в Стортингу.
Чи відомо тобі, що уряд повинен піти у відставку, якщо Стортинг висловлює йому недовіру? У Норвегії існує система парламентаризму, яка надає парламенту владу відправляти уряд у відставку.
Слово «парламентаризм» походить від «парламент», що означає національні збори. Стортинг — це національні збори Норвегії, які відіграють ключову роль у норвезькій парламентській системі. Уряд повинен користуватися довірою більшості у Стортингу, щоб мати можливість керувати.
Уряд формується зі Стортингу. Кожні чотири роки проводяться парламентські вибори. Тоді народ обирає, які 169 представників будуть засідати у Стортингу. Саме склад Стортингу та величина представництва партій визначають, який уряд буде сформовано.
Переговори щодо формування уряду після виборів
У Норвегії вже давно не було так, щоб одна партія мала більшість місць у Стортингу. Тому зазвичай декілька партій змушені співпрацювати і формувати так званий коаліційний уряд. Часто партії заздалегідь укладають угоди про можливу співпрацю щодо формування уряду, але переговори між партіями починаються лише після оголошення результатів виборів.
Коли готова дієздатна урядова альтернатива, прем’єр-міністр призначає свій уряд. Члени уряду в Норвегії називаються державними радниками або міністрами. Депутат Стортингу, який входить до складу уряду, повинен залишити своє місце в парламенті, яке займе тимчасовий представник від його партії та виборчого округу. Ніхто не може одночасно перебувати в уряді та в Стортингу.
Це пов’язано з розподілом влади в Норвегії і є ключовим для розуміння того, як функціонує норвезький парламентаризм та відносини між Стортингом і урядом.
Уряди більшості
Уряд більшості характеризується тим, що він складається з партій, які мають більшість, тобто щонайменше 85 місць у Стортингу. Уряд Ерни Сульберґ (2017), який складався з Консервативної Партії, Прогресивної Партії, Партії Лівих та Християнської Народної Партії, є прикладом уряду більшості. Як уряду більшості, для ухвалення своїх пропозицій йому потрібнні лише голоси власних однопартійців у Стортінгу.
Таким чином, уряди більшості можуть бути майже впевнені, що їхні пропозиції отримають більшість у Стортингу. Тому в періоди урядів більшості значна частина влади зосереджується в руках уряду, тоді як Стортинг часто лише незначно коригує запропоновані рішення. Однак це не означає, що опозиція в Стортингу не має влади. Навіть у періоди урядів більшості одним із найважливіших завдань Стортингу є контроль за тим, щоб уряд, як виконавча влада, виконував рішення, ухвалені Стортингом.
Уряди меншості
Але урядові партії не обов’язково повинні мати більшість місць у Стортингу. Меншість також може бути основою для формування уряду, якщо ця меншість не має більшості проти себе. Такий уряд називається урядом меншості.
Уряд Ерни Сульберґ (з 2013 року) був урядом меншості. У перші чотири роки він складався з Консервативної Партії та Прогресивної Партії, але у 2018 році до уряду також приєдналася Партія Лівих. Разом ці три урядові партії мали після виборів 2017 року лише 80 представників у Стортингу. Тому вони були залежні від підтримки інших партій, щоб отримати щонайменше 85 голосів і забезпечити більшість для ухвалення своїх пропозицій.
Вотум недовіри як засіб тиску
Як Стортинг, так і уряд мають засоби тиску, які вони можуть використовувати один проти одного. Вотум недовіри є найсильнішим засобом тиску Стортингу й може бути застосований, якщо Стортинг не має довіри до чинного уряду.
Вотум недовіри може бути висунутий, наприклад, якщо Стортинг у межах своєї контрольної перевірки виявить, що уряд приховав інформацію або надав неправдиві відомості Стортингу. Якщо більшість у Стортингу проголосує за таку пропозицію, тоді уряд змушений буде піти у відставку.
Підтримка вотуму недовіри більшістю є рідкістю в Норвегії і такого не траплялося з того часу, як уряд Герхардсена був змушений піти у відставку в 1963 році. Проте час від часу опозиція погрожує висунути або висуває вотум недовіри. Іншими словами, це може діяти як засіб тиску, навіть якщо це не призводить до відставки уряду.
Питання від уряду та дострокові вибори
Питання про довіру уряду є найсильнішим засобом тиску уряду на Стортинг. Коли уряд ставить таке питання, він фактично висуває ультиматум і погрожує Стортингу піти у відставку, якщо не отримає більшості в конкретній справі. У 2000 році уряд Бундевіка був змушений піти у відставку після того, як не зміг отримати підтримку більшості Стортингу в питанні від уряду щодо газових електростанцій.
Якщо уряд йде у відставку внаслідок вотуму недовіри або питання про довіру, новий уряд має бути сформований чинним складом Стортінгу. Адже, на відміну від багатьох інших країн, Конституція Норвегії не передбачає можливості розпуску парламенту та призначення дострокових виборів між черговими парламентськими виборами.
Опозиція далеко не завжди прагне взяти на себе урядову владу під час парламентського періоду. У деяких випадках це може призвести до того, що парламентська більшість дозволяє уряду залишатися при владі. Однак, висування вотуму недовіри або питання від уряду завжди є значним ризиком.
Завдання містить ключові слова з норвезького тексту.
- Переклади слова за допомогою https://lexin.oslomet.no/#/ або іншим способом.
- У правій колонці дане слово використано в реченні, яке є в тексті. Переклади або поясни, що означає це речення.